Десь вітер виє за вікном,
Дощ верещить безперестанку,
А ти стоїш серед пітьми,
Не можеш дочекатись ранку.
У серці сутінки пливуть,
Душа неначе скам’яніла,
Думки спокою не дають,
Докупи збігтись їм несила.
Ніяк негода не вщухне,
Не заспокоїть серця рану,
Єлеєм душу не заллє,
Не дасть очам барвисту шану …