шрам ніяк не заживає,
серце ріже,
душу крає.
певне, кожен давно знає,
як життя усіх кидає,
в бруді добре поваляє,
потім знову приласкає,
то забуде, то згадає,
і сльозами нас вмиває.
наодинці нас лишає,
та душу перевіряє,
чи там злоби в нас немає,
чи нас заздрість роздирає,
лиш тоді душа взлітає,
коли це усе минає,
щастя, радість наповняє!
шрам ніяк не заживає...