Десята година осіннього ранку.
Слідча майор у відділку на ганку.
Позаду доба . У пальцях цигарка.
Співчутливо кивнув черговий наостанку.
Крадіжка, розбій, шахрайка циганка.
Хтось каявся щиро, хтось грався в мовчанку.
Ні нервів, ні сили не мала Оксанка.
Хоча і гроза кримінальних талантів.
Цілий день, цілу ніч, цілий час лихоманка.
Стос протоколів , не проста забаганка.
Випита кави не одна філіжанка.
А туман світанковий колиха колисанку.
Поспішала додому Юстиції бранка.
Аж ось, на дорозі стояла панянка.
Вклонилась, сказала: - Спасибі майоре Оксанко,
За те, що спасли ви нашу пацанку.
Всміхнулась Оксанка, пригорнула панянку:
Усе буде добре, даю обіцянку.