Задощило, захмарило, заховало зорепад,
І все таки повернеться, те літечко назад,
Апатія, депресія, скрізь вересень пройде,
І з першим жовтим листям на землю упаде.
Із сивих павутинок, намочених в росі,
Сплете нам літо бабине узори на траві,
І висушене сонцем, полине в височінь,
Наздоганяти птахів і літа теплу тінь.
У кольори світанку, малює осінь час,
Яскраві, теплі барви, не раз зігріють нас.
В дуеті, дощ холодний і вітер лаві лаз,
Гратимуть поважно нам свій осінній джаз.
Ніхто їх не попросить, зіграти ще на біс,
Під музику осінню засне роздітий ліс.
Чумацький шлях на землю скидатиме зірки,
А вранці ми пограє із настоєм в сніжки.