Хіба дивно – на зустріч чекати,
У долонях плекати – надію?
Ігноруючи вік циферблату,
Я – до тебе, моя аритміє,
Лину рухами
– так тільки вмію.
Пані Фатум, до ліній тактильних
Не вдавалася жодного разу –
І вуста з логарифмів чорнильних
Я ховала.
Твої перифрази
Їх знаходили в сутінках джазу.
Його ноти – це снів intermezzo,
Яке діє, мов мить летаргії:
Зупиняти годинника серце,
Це, напевне,
– єдина надія
Припинити в очах сніговії.
Хіба дивно це?..
Ти – надихаєш,
Викликаючи осуд нестерпний.
Пані Фатум...
Ти – злодійко –
Знаєш?
Адже робиш із нього Евтерпу,
А з мене – неживу та вертепну.
2012 год.
Прошу Вас после прочтения стихотворений оставить небольшую рецензию. Критика для меня очень важна. Она будет моим стимулом к совершенствованию. Пара предложений и один клик мышкой - что может быть проще?! А эта незначительная мелочь весьма порадует меня, будьте уверены.