На небі місяця окраєць
Світив мені крізь хмари темні.
І подумки спостерігала
Я за минулим сьогоденням.
Хай що було там: сум та розпач,
Не варто все те пам'ятати.
Нехай думки вітри розносять,
Я ж поступово вчусь прощати.
Ось місяць... Він такий холодний,
А світить всім у цьому світі.
І над життєвою безоднею
Навчуся й я вогнем горіти.