***

Викуся Платонова
Ті очі незбагненно голубі,
Кохані очі, ці кохані очі.
Я так давно хочу сказать тобі:
Являються вони мені щоночі.
Такі глибокі, наче Синевір,
Так хочется мені в них потонути,
Люблю я їх повір, чи не повір....
Але ці очі не дають заснути.
Я твої очі знаю наізусть,
Тому так часто в них дивлюся.
Без них я жити так і не навчусь,
І більш за все їх втратити боюся!
В моєму серці завди буде жити,
Відбиток ніжних голубих очей,
Скажи, хіба їх можна не любити?
І вирвати любов цю із грудей.