***

Навіщо ти створив сім'ю?
Щоб всі страждали біля тебе?
Підсунув у мішку змію,
Щоб розказати щось про себе...
Напевно ти не чоловік,
Що можеш легко бити жінку!
Подобається чути крик,
Образивши свою дитинку?
Так, ти сволота! Не людина!
Не маєш ти святині в серці!
Та замість серця там льодина,
Ти зайвий в нашім круговерті!
Як можна так багато пити?
Та жити людям заважати!
Так сильно себе не любити,
Що на здоров'я не зважати...
Невже так важко зрозуміти,
Навіщо всім сім'я потрібна?
Разом усім життю радіти...
Хоча тобі це непотрібно!
Коли ти є, моє буття
До полум'я в аду подібне...
Немає в тебе каяття,
Бо каятися ти нездібний!
Хто ти такий? Сам сатана?
Якщо це так, я не здивуюсь!
Даремно все життя мина,
Від тебе довго вже рятуюсь.
Коли ти схочеш схаментись?
Ти всім давно уже набрид!
Тобі б на нашім місці опинитись,
Тоді б і сам собі ти остогид!