***

Дозвольте в цей чудовий вечір
Запросити вас у подорож.
Залиште всі буденні речі,
Погані спогади також.
Ну щож почнемо? Ви готові?
Вам треба лиш вімкнуть уяву.
Ми починаємо з розмови,
Чекай прекрасного появу!
Ми опинились на галяві,
Засіяній блакитним цвітом,
Сидить там дівчина русява,
І як мала радіє літу.
Вона встає, біжить до річки,
Тут розкривається краса!
На березі ростуть вербички,
Єднають воду й небеса!
Так стрімко пада сонця промінь
На гладкі простори води,
Що тонко так здіймався гомін,
Природу навкруги будив.
Давайте ми підемо далі,
Широке поле подивитись,
Ви вже забули про печалі?
Пора вже в щасті розчинитись.
Пройшли ми поле, йдемо в сад,
Солодких яблук попоїсти,
Напевно кожен буде рад,
На відпочинок вже присісти.
Сідаймо в тінь, відпочивати,
Почути розповідь вітрів,
Тут так приємно засинати,
В колисці теплих кольорів.
І тут з собою наодинці,
У тебе є така можливість,
В душі, в самій її глибинці,
Знайти ту власну особливість.
Ось подорож прийшла к кінцю,
Подарувала насолоду,
Ця подорож прийшла к кінцю,
Розкрила всю природну вроду.
Якщо на плечі упаде,
Великий сірий камінь втоми,
Лік кращих не знайти ніде,
Ніж подорож в красу - додому.