***

Викуся Платонова
Що то за світ, в якому ми живемо?
Що люди роблять на землі?
Кожен живе сам по собі - окремо!
Поняття дружби заховалося у тлі...
Палюче сонце заховали хмари,
Темніше стало вулицями міст,
В безодню совість і любов упали,
Залишивши лише прощальний лист.
Та лист останній з дерева упав,
І не залишив навіть крапельку надії.
І люд весь до останнього мовчав,
Чекавши лиш закінчення події.
Та я скажу! Не можу я мовчати!
Треба міняти! Давайте все міняти!
Та я скажу! Повинна це сказати!
Давайте діяти! Не можна вже чекати!
Як просять допомоги - поможи,
Незабаром і тобі поможуть!
Що хочеш розказати - розкажи,
Душа нарешті дихати почати зможе!
Відразу висохнуть від сліз калюжі,
Відразу стане всім тепліше,
Коли тобі за друга стане не байдуже,
Журба твою домівку враз залишить.
Тоді крізь хмари сонце усміхнеться,
І райдуга прикрасить біле небо,
І радість чистим джерелом проллеться,
Щасливе завтра буде в тебе і у мене.