* * *
Сорока, не кричи! Я здесь не посторонний.
Я знаю всех в лесу, меня здесь знают все.
И этих птиц хоры, и тех дубов хоромы.
И сосны, сосны, SOS! - тону я в их красе.
И речечка, где утром рано
бобры трудились филигранно.
Лис, лось, полей осенняя остуда.
Над яром тропки узенькой полёт.
И тот, кто никогда и ниоткуда
не выйдет и меня не позовёт.
* * *
Сороко, не кричи! Я в лісі не стороння.
Я знаю тут усіх, і знають мене всі.
І хори птиць, і цих дубів хороми.
І сосни, сосни, SOS! - тону у їх красі.
І річечка, де вранці-рано
бобри працюють філігранно.
І лис, і лось, і те осіннє поле.
І та над яром стежечка стрімка.
І той, що вже нізвідки і ніколи
не вийде з лісу і не погука.