Ти стримуєш подих, небого,
і дивишся посеред дня.
Чого ти чекаєш від Бога,
притискуючи цуценя?
Що дасть тобі сил годувати
маленьку собачку смішну?
Щоб легше було нудьгувати,
хвилину впіймав затишну?
Чи просиш ти хліба для тіла,
що звикло страждати у ночі?
Не знаєш вже іншого діла,
лише що дадуть паничі.
Чи може, ти гніва чекаєш,
що вилл'ється на рід людський?
Чи може,у Бога питаєш
чому всюди світ бісовський?
Не знаю.Ти знаєш,небого.
Життя промайнуло як смерч.
Що сам я попрошу у Бога,
у тому ти не запереч.
04.07.2012р.