Дiдок ще жвавий, мов хлопчина
I нiби хоч куди козак,
Та вража, як на те, дiвчина
Не хоче Тотика нiяк!
Для неї золотi дукати,
Червонi, як вуста, коралi!
Нема того, щоб покохати,
Iди, мовля, до баби Галi.
У Галi груди, як гарбузи,
Вiд збiжжя ломиться стодола,
Лани картоплi, кукурудзи,
Та ще й помер старий Микола.
А я собi нiвроку донька
Вродлива, як i люба ненька,
Побач - це панночки долонька
Така вузенька та гладенька!
Є хлопець молодий та дужий
Як поцiлує - серце млiє!
Ти ж вiдгуляв своє, мiй друже,
Iди i не плекай надiї.
Кохання гасне нiжний дотик.
Враз робиться старий, кульгавий,
Недужий, iзiгнутий Тотик
Покiрно плентається далi.