Вже з п’ятдесят четвертим першим снігом
він зустрічається побіля річки.
Так, він рибалка з голови до ніг, бо
така вже доля, ні до чого звички.
Щобудня вранці крізь ліси бігбордів
йде на роботу поміж сонних тисяч.
Він серед піднятих у хмари сходів
монтує шахту ліфтову на Місяць.
На вихідних він схожий на героя
із сторінок роману Хемінгуея.
Гачки й терпіння – то єдина зброя,
він поклоняється лиш рибним феям.