Десь дзвонять дзвони різдв"яні
на перехресті заметілі…
Цей дзвін нагадує мені
про часу плин і перевтілень
всього живого навкруги:
невпинність, марність щось спинити.
Ми біжимо навипередки,
як у зимовий ранок діти.
Останній день календара
ще не зірвала господиня,
старого року, ще зоря
ледь жевріє. Від неї тіні
лягають в Рік Новий, мов крок
старих турбот у день прийдешній…
І - тільки, в мареві зірок,
зимові падають черешні,
в долоні тихого Різдва,
серед засніженого світу,
де Ти і Я, де серця два -
одним коханням оповиті.
8.12.2011р.