Живу у крижаному я палаці,
Де губи і сусіди вічно сині,
Де вітер віє з кожної шпарини
У ковдрі і дірявому матраці.
Де ходять всі у светрах і куртках,
Тому мішок тут незамінний спальний
І зовсім те вважається нормальним:
Всім мати три шкарпетки на ногах.
Тут в шапці майже кожна голова,
Уже забули, що те – відпочинок,
Ті Каї, що складають із крижинок
Чарівнеє словечко «Курсова».
Заходжу у палац я і стою,
Неначе перед кліткою із левом,
Бо Снігова сидить тут королева,
Що дивиться в перепустку мою.
Живу я у палаці крижаному,
Де править Дота, кава, Інтернет,
Мівіна, комендантка і багет.
Я цей палац люблю. А що такого?