"Крила" Ліна Костенко
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Так ми безкрилі...
Нащадки Божого творіння.
Здіймаємось у мріях в вирій.
Та маємо земне коріння.
Серце любові притаманне,
Щоб по життю добро творити.
Воно з душею невід'ємне,
У фальші не можливо жити.
25.12.2012 р.