*** (П.Артимишин, http://vk.com/ua.poetry)
Вони стояли на пероні
Ще мить-і щезне їхнє "ми"
Не так вже склалася їх доля
Щоби вже разом - не змогли.
А може слід було простіше-
Без тих епітетів і фраз
Побільше дій і позитиву
Поменше гніву і образ...
Та все минуло, потяг рушив
Легенький вітер повівав
Вона стояла на пероні
Його Париж уже чекав...
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Они прощались на перроне,
Вагон светился среди тьмы.
Знать, не судьба, чтоб в том сезоне
Из них двоих сложилось «МЫ»…
А, может, надо бы попроще –
Без тех эпитетов и фраз,
Да позитива бы побольше,
Обид – поменьше бы как раз…
Но всё прошло, и поезд тронул,
Ветер ночной прохладу дал.
Она стояла на перроне,
Его – Париж уж где-то ждал…