Розбіг, стибок, приземлення на скло
Ми називаємо твій плач дощем
Сповзає мрія, крик німий в вікно
Ти надто звик, о так, щоночі - вщент
Весь біль, на двох розділить підвіконник
З усіх бо найщиріший співрозмовник
Скрутилась мрія стогнучи в калюжу
Людська... Її вбива чиясь байдужість