Як божевільно він її любив
Запевняю,ніхто не бачив такого кохання!
Дарував подарунки,квіти,на руках носив,
Виконував всі її бажання.
Та і вона його кохала,
Мабуть,
Адже при людях так кріпко цілувала,
Він довго ще цього не міг цього забудь.
Вона з роботи пізно поверталась,
А він її завжди чекав удома .
Він любив її всю,її очі і як посміхалась,
Він любив відчуття, коли вона обійма .
Любив коли з розпущеним волоссям була ,
Не нафарбована, в простій кофтині.
Він все робив,щоб вона щасливо жила,
І ззовні і усередині.
Вона на всі слова любові
Лиш посмішкою відповідала,
І наголошувала в кожнім слові,
Що наче все життя його кохала.
Минали дні ,роки,години ,
Всі дивувалися коханню цьому.
А вони,закохані,наче в світі єдині
Не слухали,не вірили нікому.
І знову повернулася пізно додому,
Він знов чекав,та все було не так,як раніше.
Сказав їй кілька слів, і на її лиці блідому
Зникли почуття найніжніші.
Взяла всі речі і просто пішла
Він намагався втримати ,однак
чи потрібен він їй, тепер
із страшним діагнозом - РАК!