Гадала, що доля колись посміхнеться,
Усім негараздам настане кінець,
І пісня любові із серця проллється,
І тато мене поведе під вінець.
Ті мрії рожеві зів'яли, мов квіти,
Надія у серці лишилась мала,
Вже майже пів-віку змогла я прожити,
Стежину тернисту і вірну знайшла.
Життя недаремне, як є що згадати,
На жаль, пролітає воно, наче мить.
Комусь не змогла я дружиною стати,
Тому моє серденько й досі болить.