Падає сніг .. Він чистий і легкий,
Наче біла у зорях вуаль,
По вузенькій протоптаній стежці
Міряю кроками світлу печаль.
Вітер розгойдує сніжну лавину,
Сяють узорами скрізь килими.
В спогади тихі я зовсім порину
І заблукаю під чари зими.
Ніжно погладжу пухнасте лаписько,
Що простягнула до мене сосна.
Ось горобина в червонім намисті,
В білій сорочці – хороша яка!
Сонце, мов яблуко червонощоке
Котиться з неба тихесенько вниз,
День догорає, я стишую кроки-
Мить - ти прекрасна! Будь-ласка, спинись!
Ці кришталеві дерева і річка
Скоро сховаються у темноті,
Важко знайти цю вузеньку, як стрічка,
Стежку, протоптану на самоті...