У дивний край я серцем знову лину,
Мого дитинства рідна сторона...
Побачити б його хоч на хвилину:
Наш двір і сад, хатину в три вікна.
А у садочку яблуні та вишні
Весна вдягає у весільний цвіт.
Про вишитий рушник згадала пісню,
Хвилює душу вже багато літ.
До річки стежка, наче доля, в'ється,
І гуси з реготом ідуть по ній...
Згадаю це і серце стрепенеться,
Воно до тебе лине, краю мій.