Так, ти мій сон. Ти вигадка моя.
Чому ж до мЕне ходиш кожну мить?
Караєш й дивишся у очі так, щодня.
Чи свОю вигадку не в силах я убить?
Я позабула всі твої слова
І риси всі твої в роках чекання.
Забула все. Та все ж таки жива
Та теплота, що назви ще не має.
Вона, як спеки рівная струя,
В мені живе. Як буть мені другою?
І хоч ти , може, й вигадка моя –
Моя любов не вигадана мною.
*********************************
Да, ты мой сон. Ты выдумка моя.
зачем же ты приходишь ежечасно,
глядишь в глаза и мучаешь меня,
как будто я над выдумкой не властна?
Я позабыла все твои слова, твои черты и годы ожиданья.
Забыла все. И всё-таки жива
та теплота, которой нет названья.
Она как зноя ровная струя, живёт во мне и как мне быть иною?
Ведь если ты и выдумка моя-
моя любовь не выдумана мною.