Я завжди не в тому, потрібному, місті...
І автобус до тебе їде так довго...
А на потяг прямий, я не встигну вже сісти...
Та я не можу до тебе поїхати просто....
Я краси такої не бачила зроду...
Безкрайнє небо, і океан Льодовитий
Тих очей неймовірну блакитну вроду,
ту безмежність... не зможуть вони повторити...
І може, ти чуєш, колись я підніму
очі свої до блакитних світил...
Обіцяй, що обіймеш...Обіцяй, що зігрієш...
Як у снах....ти вже це робив...
І забути не зможу...І не думать - не сильна...
Червонію, говорю ... Посміхаєшся ти....
Я слабка, я розбещенна і... так дивно...
Що у світі цілому ми були одні...