Коли політ забрав у долі сили,
І окровилось раною крило.
Мене зігріла Ненька-Україна,
Як матір рідна ласкою й теплом.
Себе нівечу, твого сина,
В оцьому є вина й моя.
Моя провина Україно!
Що не сховав тебе від зла!
Що не сховав тебе від зла!
З відлунням хвилі билися об стіни,
Їх нескінченній у Дніпра запас.
Не подолали волю України,
Як не здолати хвилі у Дніпра.
Коли туман на ніч зміняє днину,
І сніг завіє долі вірний шлях.
Я серцем чую рідну Україну,
Спішу на поміч в справах і словах.