Так щАсливе та незбагненне
Усе, що діється зі мною:
Кохання й радість не здійснЕнні
Та й не веснА тому виною.
Світ непривабливий для мене,
А іноді, і безпритульний.
Рослини сплять і сплять дерева,
А я не сплю в полоні суму.
І біди сліплять мої очі …
Віршами говорю з тобою
Та зупинятися не хочу.
Вони, як слоьзи, як мій подих.
То ж, певно, я ні в чим не брЕшу.
Бо все, віршами – тільки правда.
Вірши, як швидкий вітер-вершник,
Й прибою гомін… В тому й справа.
Мої вірши – як нагорода,
Висока й вистрадана мною.
Тому за все я вдячна Богу…
За все, відібране тобою!
*************************************
Счастливо и необъяснимо
происходящее со мной:
не радость, нет - я не любима -
и не весна тому виной.
Мир непригляден, бесприютен,
побеги спят,
и корни спят,
а я не сплю,
и день мой труден,
и взгляд мне горести слепят...
Я говорю с тобой стихами,
остановиться не могу.
Они как слезы, как дыханье,
и, значит, я ни в чем не лгу...
Все, что стихами,- только правда,
стихи как ветер, как прибой,
стихи - высокая награда
за все, что отнято тобой!