У долину збіг лісочок,
та не журиться горбочок,
бо, у нього є хатинка,
ніби біла намистинка.
Пестить її сонечко,
наче малу донечку,
вітер пісеньку шепоче,
колискову опівночі.
Кругом двору, як віночок
рясно квітне сад, садочок,
є криниченька у нім,
а за нею звівся тин.
Попід тином, недалечко,
біля самого крилечка,
коло Мальви походжає,
в очі з низу заглядає,-
ще й питає – «в чому річ?!»
ох, і Кручений Панич!
Наша Панна - недоторка,
зачекаєш до вівторка,
а не знімеш ковпака, -
танцюй, пане, гопака!
Заспівай співаночку,
вставай на світаночку,
а ти в’єш морокою,
не лишаєш в спокою!