Пробач мені, тебе не пам`ятаю!
Не пам`ятаю рук твоїх та твоїх губ.
І мозок дні послужливо стирає,
Загострившись на вічності розлук.
Десь там далеко, у майбутньому поймемо,
Безглуздо сталося все, дивно та не так.
І день повзе за днем, ми ж поруч йдемо,
Й рубцем покрилась рана – болю знак.
Життя стикнуло і життя ж розвело,
Перемішало наші всі шляхи,
Й сміються боги жорстки навіть з неба
І попіл розлетівся навкруги.
Пробач мені, тебе не пам`ятаю!...
Так тяжко я звикаю до розлуки.
Та тільки всі ці сірі дні я знов шукаю,
Де губи є твої, де твОї ніжні руки…
*********************************************
Я не помню тебя, извини!
Я забыл твои губы и руки.
Обрываются в памяти дни,
Заостряясь на вечной разлуке.
Где- то в будущем, может, поймем,
Как нелепо все вышло и странно,
А пока что ползет день за днем,
И рубцом покрывается рана.
Жизнь столкнула и жизнь развела,
Перепутала наши дороги.
Все прошло- разметалась зола,
И смеются жестокие боги.
Я не помню тебя, извини!...
Тяжело привыкаю к разлуке,
Только все эти серые дни
Я ищу твои губы и руки...