***

Як я пишу ті свої вІрші,
Як люди страждають коханням,
Так само ні менше, ні більше –
Колись був моїм ти бажанням.

Як сльози без жалю котились,
Як жадібно билося серце,
Так двері мої відчинились…
Зламали у квітки стебельце.

Коли замовляв ти таємно
До мене ласкаво словами,
Це так було досить нікчемно,
Немов мене сплутав з речами.

Немов мене можна купити,
Душі ж я, напевно, не маю.
А я… А я зможу простити,
Людей дуже часто прощаю.

Як я пишу ці диво-вІрші,
Яких ніхто і не читає,
Так само усе лиш найгірше
У серці моїм процвітає.

Тому лиш одна є причина –
Усе дуже близько сприймаю.
Коли в мене вільна хвилина,
Я знов від любові страждаю.
___________________________
26.12.2012