Усе зовсім інакше.
Не так, як ввижалось,
і марилось.
Розправляючи крила,
наші янголи цілувалися.
Усе зовсім інакше.
Довкола міста,
вогні, пересічні
знайомі, обличчя.
Кажуть,
серця прокидаються навесні.
До того ж,
бачать казкові сни.
Засинаючи у обіймах
примхливої,
і грайливої
дівчини-долі.
Чи на колінах,
у мудрого
пана-Отця,
що Всесвітом кличуть.
Ті вічні сценарії,
ніби не мають кінця.
В щоденник
записую декілька слів,
і, чуючи тихий спів,
засинаю так само.
В обіймах душі.