Що сховалося у дворі
То напевно потяг крові
Відшукаю в тишині
Стук від серця ноти всі
В далечінь скорити погляд
Де із за сонця вийде лід
Падаючі на віконце
Хмарою закривши від
Все вікно, неначе довше
У повітрі розцвіли
Падають на хворі очи
Ледь ті проміні живі
І завмерла в білих в чорних
В кольорах зимових тих
Якщо чорне, подих ночі
Біле, то звичайно сніг
Може скоро буде літо
Я зігрітися не встих
Та чому погода сіра
Нам відведена на всіх
З сумом з настроем мінливим
З відображенням людини
За віконцем холодна зима
Де відшукати мені теплі
Вітра що у вольнім полі
Піднімає пил і попіл
Розвивається, шумлять
Засипає всі турботи
Всі неспокоі невзгоди
Відриває з неба шмат
І відгоне він по морю
Лід цих загаткових втрат