Вечір, прохолода, запахи квіткові,
Гам і шум робочий затихає,
Блаженний час, хвилини ці чудові.
Сама рука зошит розкриває.
Поспіхом, щоб не забуть нічого,
На сторіночку рядки кладу.
У них частина мене самого,
Чим живу, що бачив, мову я веду.
Колоритна вишиваночка природи:
Послухай, придивись, розкривши очі,
Більшої не потрібно нагороди,
Пиши, милуючись, хоч цілі дні і ночі.
А люди,звісно, різнії бувають,
Шукай красивих, в душі зі святом,
Які враження світлі залишають,
Нікуди їхати не треба,вони ж бо рядом.
Зустрів і я лагідну, маленьку,
З душою чистою веселою.
Для мене, людину дорогеньку,
Світ змінила посмішкою милою.
В тобі квіт мій екзотичний,
безмежна тема для віршів.
Сам погляд ніжний і ліричний
Писати заставляє, хоч би й не хотів.