Я малюю у пошуках чисел,
Наче трапила вишивка в руки,
Знов відносить удаль мене дизель,
Сталь коліс і пульсуючі звуки.
Що виводять сліди від графіту,
Я не знаю, не бачу, не хочу,
Відділила від цілого світу,
Та пов’язка, що впала на очі.
І лягають штрихи наче шпали,
За вікном у стежини бетонні,
Хоч би як вони міцно не спали,
За вікном полетять в Завіконні.
Я малюю нестримно мов соло,
Ті що пишуть «Залізні Дівчата»,
Їх гітари неначе довкола,
Їхня гра вже давно розпочата.
Я пильную як світло і тіні,
Наливають у аркуш химери,
Мов малюнки вуглеві настінні,
Що ховають глибокі печери.
Та нарешті жадане прозріння,
Олівця вже останні акорди.
Кошеня між ромашок цвітіння,
Ось що можуть японські кросворди.