Из украинской поэзии:
Игорь Муратов
* * *
Не пейте воду, братья,
Из брошенных криниц:
Там вечности объятья,
Безмолвье душ и лиц;
Там тени, только тени
Того, что нет давно,
Там мнимое течение,
Заиленное дно;
Чужое имя чьё-то,
И жалость не твоя…
Там спит на дне болота
Задумчиво змея ...
А сердце так и рвётся:
От муки и стыда –
А вдруг ещё пробьётся
Пречистая вода!
Перевод с украинского
Марины АХМЕДОВОЙ-КОЛЮБАКИНОЙ
* * *
Не пиймо, ні, не пиймо:
З покинутих криниць:
Там вічності обійми,
Безмов’я серць і лиць;
Там тіні, тільки тіні
Того, що віджило,
Уявне дзюркотіння,
Замулене зело;
Чиясь забута жалість,
Чиєсь чуже ім’я,
І десь на дні сховалась
Задумлива змія...
А серце з туги рветься:
Була ж вода, як скло!
А що, коли проб’ється
Забуте джерело!
1962