Падає сніг мені під ноги,
Все як ти любиш , як хотіла.
Нема на вулиці тривоги,
Та якось серце заболіло.
Так сумно й мирно на душі ,
Так солодко і гірко в роті.
І шелестять голі кущі ,
У далині , на повороті.
А холод вже кістки гризе,
Та мені все одно на нього.
Не вистачає лиш тебе ,
Мого промінчика ясного.
Твоєї усмішки та сміху ,
Твоїх палаючих очей ,
Твоїх розмов мені на втіху,
Усіх тих лагідних речей.
Я сам іду по цій дорозі,
Вважаючи , що ти є тут,
І вірю я,що ми невдовзі
Злетимо вище всіх споруд.