Закружи мене в танці жваво
І, ізнемігшись, впади на мене.
Хай тобі лише ранок право
Зазирнути у вічі дає.
Закружи, щоб спочили віки,
Бо втомились зіниці вщент рятувать
І похміллям світанку жити,
Коли спрагу долає рань.
Закружи і не бійся нічого:
Той, хто втримався – вже програє.
Затамуй хоч на мент свій подих.
Ти ще встигнеш збагнути земне.
І кружаться, кришуться мрії,
Залишаючи попіл моїх цигарок,
Що від вічності підкурили,
Так, в циганку, аби тільки на двох.