Львів'янка.
А я з башти Високого Замку
Бачу завжди веселу смаглявку
І в очах оксамит ніжно сяє,
Ніч в кав'ярні вона пропадає.
Ось красуня в чудовому танку,
Тут вона королева світанку.
Все танцює, танцює, танцює…
Та на трон величаво крокує.
І під оплески з самого ранку
Тут вітають, вітають Львів'янку.
Чорнобрива, струнка нам співає,
Та по вулицях древніх блукає.
І ім'я її миле – Оксанка,
І кохає з дитинства Іванка,
Та весь Світ її погляд дивує,
А усмішка ласкава чарує.
І ось рушники вишивані,
Дарують Карпатські ліси,
Смачний коровай щирий пані –
Це радість, це море краси.
Львів'янка, Львів'янка, Львів'янка.
На Ратушній площі – шарманка…
Щаслива життєва сторінка,
Вродлива моя українка.
Та світять усім серед ночі,
Ті карі, замріяні очі
І горда у неї постава,
Дівчина щаслива, цікава,
Ласкава вона наче пава,
Львів'янка, Львів'янка, Львів'янка…
Автор Геннадій Сівак.
28 липня 2002 року.