Ліс взяв нас у свої долоні
Котрі пахли флегматизмом і холодом
Ми бавилися між його пальців
Як діти
Як смертники
Врешті ми виплуталися
Точніше ми розплуталися
Вузликами на шнурівках
Окремо один від одного
Та
Забий…
Краще відчиняй двері снігу
Проникнемо в його вогке помешкання
Малиновим чай смутку заваримо
Не холодно
Ми автономні обігрівачі
Але про всяк випадок взяли випивки
Вона буде слугувати
Таким собі тлом навколишнього
Спокійно
Цим спокоєм хрипить зима
Та
Забий…