Пора родину воєдино
Збирать в ім’я святих ідей,
А ти, лукава Україно,
Якраз зреклась своїх дітей.
Що зайві ми в твоєму домі,
Гірка та прикра новина.
Та ми, і зраджені, свідомі
Того, що ти у нас одна.
***
Долаючи дум полюси,
Безодні жалю і провини,
В негожі для неї часи
Дісталася я батьківщини.
Неначе в ворожій межі
Листівки про волю і гідність,
А гасла та гроші чужі
І всюди принизлива бідність,
І ніби навала, повзе
Нищівна байдужість і втома.
Жахаюсь… Але, пропри все,
Душа почувається вдома.