Ні генієм, ні образом не рівна,
Не намагаюсь славу підім’ять,
Та в сьомому коліні – кобзарівна,
Бо вже і кобзу нікому піднять.
За прикладом далеко не ходити;
Приспали нашу правду брехуни,
І до сокири нікому будити,
Бо й кобза без єдиної струни.
Отрута елітарного естетства
Національну витравила суть.
За зраду вітчизняного мистецтва
Твою, Поете, премію дають.
За Україну, як ніхто, змагався,
А всі здобутки у чужих руках.
Отак, Тарасе, допророкувався,
Що сам сьогодні ходиш в жебраках.
Твоїх нащадків неімущу жменьку
Всяк обдирає й бариші гребе,
І викупити нікому, Шевченку,
З кріпацтва демократії тебе.