http://stihi.ru/2013/01/17/10762
Сузір’я таємниць на тлі безсоння ночі,
що мерехтить вуглинками тепла,
Ятрило ніжний слід на постаті дівочій,
Щоб жагою пливти, без човна та весла.
Воно таїлось в шовк коралової шкіри
Та грало п’янко на чаруючих вустах,
Чекало серцем, коли прийде милий,
Та завмирало несподівано в сльозах…
Всевидюче незриме око долі,
Що сповиває зачарованість думок,
Призвало милого в золоченім камзолі
На фаетоні від замріяних зірок…
Чарівним пензлем поєднавши шепіт ночі,
З жагою серця та затятості бажань?
Дівочі очі світять щастям та пророчать
Ніч таємниць божественних єднань…