З ТобоЮ-3-

 
Горілиць  лежати на скошеній конюшині. Нинішню мить вдихати, як пити коштовне вино. Заглядати в прийдешнє близьке і далеке. Ймовірне і фатумне. Подумки тасувати карти і підкидати кремушки з вирізьбленими рунами. А потім сказати собі: «Отямся! Починай засівати жито!»

А, дійсно, чому би ні. Дістану з чохла гітару. Налаштую струни. Візьму старовинні ноти і зіграю мадригал з лютневого репертуару. Потім візьмусь за фугу. Хай пальці слухняними будуть. Хай серце мені розкаже, що відбувалось насправді у 1575-ім. В Болоньї, Торино, Мілані, Венеції та Стамбулі.

Я гратиму довго. Занадто довго. А може то гратиме мною та музика через століття. Моїм двійником зіграла вдало в рулетку сеньйора Доля. О, так я її розумію. Або вдаю. Яка різниця. Лібрето до опери «Dolce Vita» написане мною. Мені з тим жити…