Флорида

Михаил Дубривный
Весною, весною
Прокинемось с тобою
Я знаю, ти бачиш
Нащі стосунки, стали важчі 

Триматись за крихти, останньої надії 
Не збагнувши, навіщо 
Було між нами почуття, вище 
А може ми заплуталися,
Дві різні людини
 Налякані самотністю, своєї мрії

Всі тонкощі кохання
Не збагнути за хвилину 
Стрімким бажанням
Жаги до світла
Де поглине під тиском,
Гормонів, теплоти
Чужого тіла, серце не спали

Одна розмова, один кінець
І все найкраще, зійшло на нівець 
Як молотом у груди, як пострілом
В серце, словами що друзі,
Словами для втіхи,
Словами сховавши померлі надії