Скрипить калитка, дзеленчать вінки,
Колише вітер сірі рушники
І жайворонок десь поблизу плаче,
І промінь сонця по могилам скаче.
Сплять вічним сном небоги й багачі,
Хтось в мармурі, а хтось в гіркій траві,
І добрі сплять, безсовісні і злі,
Сплять вічним сном старі та молоді.
Прийде весна і зміняться вінки,
З сірих стануть білі рушники,
І сльози родичів поллють траву і квіти,
Цукерки розберуть бомжі і діти.
І час пройде, - і знову рушники
З білих — сірі, обсиплються вінки,
Та знову коло все замкне на себе -
І сонця промінь , і блакитне небо .
2011