У пані Марії зоріють захоплено очі –
Ось ніби учора у хаті булося у отчій –
Сергій Параджанов. Тенета манливі кіно.
Полеміки, докори, думи, шукання, шаління.
Спадали сум’яття, зникали по досвітку тіні,
На покуті Йванка й Палагну вінчали ярмом.
Вбрання підбирали артистам гуцульське правдиве,
В столицю возили місцеву говірку свою.
Звучистим співанням погордий зворушили Київ,
Надбанням прадавнім, плеканім у ріднім краю.
Круг столу лавиці, застелені впрост ліжниками,
Сорочки, кептарики – варто вдягнути й відчуть
Землі притягальність, і гомін віків зачерпнуть,
Пристати душею до нурту услід за Майстрами...
*Хата у Верховині, в якій жив С.Параджанов в 1963-1964 рр, знімаючи фільм «Тіні забутих предків», по одноіменній повісті Михайла Коцюбинського