Перевод с Белорусского

Борис Скрипников
                Галіна Гузянкова

Збіраю зёлкі ў лузе ля ракі,
Кладу ў прыпол чабор і медуніцу.
Гарэза-ліпень (толькі б падражніцца!)
То дакранецца ветрам да шчакі,
То жоўтай пчолкай празвініць ля скроні,
То паднясе сінічку на далоні…
Збіраю зёлкі ў лузе ля ракі.
А сонца зіхатлівым павучком
Паціхеньку паўзе сабе ўгору.
Мядовы водар так дулманіць голаў,
Што падаю ў абдымкі траў нічком
На чабарам засцелены ўзгорак.
Дык ліпень (бач ты, хуценькі які!)
Цалуе палка валасы і плечы –
І я бягу па травах нацянькі
Пад вольхі, дзе крынічанька трапеча.
…Дастану зёлкі ў гэты вечар золкі
І звару напой з духмяных траў.
Запахне летам, сонечным ўзгоркам,
Дзе мяне палкі ліпень цалаваў.



Галина Гузенкова


Собираю я  травы на лугу у реки,
Уложила в подол и чабрец, медуницу,
А июль озорник то коснется щеки,
То по шее скользнет,(ему б только дразниться.)
То пчелой золотой прогудит у виска,
Земляники рубин поднесет на ладони,
И медовый дурман от полей и леска,
Ветерок озорной потихонечку гонит.
Солнца огненный круг, как блестящий паук,
Лезет в небо все выше, все в гору и в гору.
И, взмахнувши руками, на бегу упаду
На заросший травою зеленый пригорок.
И целует июль,- молодой озорник,
Мои руки, и губы,  и плечи, и шею,
А потом я бегу через лес, напрямик,
По траве босиком, вся от нежности млея.
Заварю я целебный напиток из трав,
В зябкий вечер, на кружку горячую дуя,
И, лечебную силу от лета забрав,
Вспоминаю опять поцелуи июля.