ми наче в небі хмаринки
жмуремось дивлячись на сонце
і в кожного з нас по дитинкі
тримаємо їх в долонці.
без них тонемо ми у пітьмі
залишаємся там і блукаєм
без них прокляті ми
без них - занепадаєм
життя - не життя, якщо їх немає
в смутку й журбі блукає душа.
люди як зомбі, ви тільки погляньте,
що коється, якщо їх нема.
цих діток ми мріями називаєм
і любимо їх всією душой
про них не подбаеш - ніхто не подбає
з ними не буває хвилини лихой.
так будь із ними до самої смерті
виховуй іх та зберігай.
не будь віслюком впертим
довірся їм, спостерігай.
що далі буде, вони покажуть.
і відведуть тебе в твій рай
в цьому вони не відкажуть
ти всеж попадешь у гай.
у гай, в якому завжди весело
в якому немає журби
цей гай знаходиться у піднебессі
відвести зможуть тільки вони...
мрії... завжди мрій
мрії - не підводь їх
мрії - це цілий світ
о мрії! мрій... мрій...