Розкажи мені казку, мамо,
Щоб у ній я була так само,
Як була ти колись, щаслива –
Не вмивалась гіркими сльозами…
Розкажи, щоб забути печалі,
Щоб дивитись в засніжені далі,
Щоб вдихнути на повні груди –
І без болю, без суму, без жалю…
Я ж до нього, як в небо, полину!
Я ж до нього!.. та пташка безкрила…
Не зоря то, а ніч горобина
Нас з тобою, коханий, накрила…
Не зоря то, а ніч горобина
Нас з тобою, коханий…
Розмалюй мені, мамо, листя,
Що летить чорно-білим містом…
Мені казка твоя потрібна,
Щоб журби розірвать намисто,
Щоб розвіяти сиві тумани,
Найніжнішими стати словами
І летіти до самого сонця!..
Розкажи мені казку мамо…