Я так довго Майстра шукала,
Я блукала шляхами битими,
Вибачай, я не тих кохала,
Душу й серце тримала відкритими.
Я не з тими стрічала ранок,
З вуст не тих я пила росу,
I не тим у пянкий світанок
Дарувала свою красу!
Не для тих я писала вірші,
і не тим я співала пісень...
Й на душі все ставало гірше,
В серці ніч була а не день.
Мені різали боляче крила,
Щоб літати я вже не могла,
Шепотіли - кохана, мила!
Та коханою я не була!
Й хоч рясніли сльозами очі
Та в полон брала тіло хіть,
і до Воланда я щоночі
Прилітала, таких страхіть
Я не бачила в снах далеких,
Та не лячно мені було,
Знала - Майстер немов лелека
Знову візьме мене під крило.
Я так довго по світу блукала,
Львівську каву пила, та чай,
Я не тих весь цей час кохала,
Вибачай мені,вибачай...